Виклик лікаря
067-743-86-40

Вірусний ентерит собак

ентерит

Одними з найпоширеніших інфекційних хвороб собак є парвовіроз і коронавіроз, які при змішаній інфекції зумовлюють високу летальність собак, зокрема – цуценят.

 

Вірусний ентерит – висококонтагіозне вірусне захворювання собак, що характеризується, в основному, геморагічним ентеритом (пронос з кров’ю), блюванням, зневодненням, лейкопенією, міокардитом, виснаженням організму.

До збудника парвовірусного ентериту сприйнятливі собаки всіх порід. 

Що стосується коронавірусу, то до нього сприйнятливі собаки будь-якого віку, але частіше реєструють захворювання у цуценят до 5 місяців.

Асоціація парво- та коронавірусу зустрічається також переважно у цуценят до піврічного віку.

Джерелом зараження і основними розповсюджувачами хвороби є хворі і перехворіли собаки, що виділяють у зовнішнє середовище з фекаліями і блювотними масами безліч вірусних частинок. Зараження відбувається в основному фекально-оральним шляхом через інфіковані вірусом корми та воду, а також контактним шляхом – при обнюхуванні і облизуванні безпосередньо хворих тварин або інфікованих ними об’єктів зовнішнього середовища.

Інкубаційний період  (період від моменту зараження тварини вірусом до моменту прояву перших симптомів) при вірусному ентериті становить зазвичай від 4 до 10 днів, а у 1-2 місячних цуценят – 1-3 дні.

Вірусний ентерит протікає зазвичай в гострій , іноді в підгострій формах. Головними ознаками хвороби є тривале і нестримне блювання, що повторюється багаторазово протягом декількох діб, повна відмова від корму (анорексія) і води. Необхідно підкреслити, що на відміну від інших кишкових вірусних хвороб (чума м’ясоїдних, інфекційний гепатит та ін) при парвовірусному ентериті собаки протягом 1-3 днів не п’ють воду, молоко та інші рідини. Це обумовлено великими катаральними або геморагічними ураженнями тонкого і товстого кишечника, які викликають різкий біль.

Діарея (пронос) з’являється у тварин через 1-3 дні після початку блювоти і триває від 2 до 10 днів. Калові маси спочатку зі слизом, потім стають водянистими, кривавими з характерним смердючим запахом. Нестримна блювота і тривалий пронос викликають сильне зневоднення організму. У хворих тварин відзначають різку слабкість, значне виснаження, серцево-судинну і легеневу недостатність тощо.

Температура тіла при гострій формі хвороби в початковій стадії часто підвищується до 40-41,5°С, зберігається на цьому рівні 2-3 дні, потім або поступово нормалізується (сприятливий прогноз), або швидко знижується нижче 37 °С  (летальний, чи несприятливий прогноз).

Діагноз ставиться комплексно, на підставі анамнезу, клінічних ознак та лабораторної діагностики. Дуже важливо вчасно діагностувати данє захворювання та диференціювати його від інших хворіб (аліментарний гастроентерит, паразитарний гасроентерит, чума м’ясоїдних, вірусний гепатит, лептоспіроз, сальмонельоз) та якомога швидше розпочати комплексне лікування. Захворювання часто закінчується летально.

Для профілактики вірусних ентеритів застосовують полівалентні вакцини (планове щеплення).

Отже, якщо Ви взяли цуцика додому, але за декілька днів спостерігаєте :

1) пригнічення;

2) виснаження, зневоднення організму;

3) часте блювання;

4) пронос помаранчевого/червоного кольору (або зі слизом і домішками крові) з характерним смердючим запахом;

5) відмова від корму і води

то терміново необхідно звернутись у ветеринарну клініку. Адже час йде не на дні,а на години і чим швидше проведеться діагностика і розпочнеться лікування, тим більше шансів у Вашого улюбленця на життя. Не нехтуйте поганим самопочуттям маленького цуцика, будьте пильні.

Posted in Без категорії | Коментування вимкнено