Виклик лікаря
067-743-86-40

Сечокам’яна хвороба у котів

cat-mkb (1)

        Сечокам’яна хвороба у котів на даний момент є найпоширенішим захворюванням. Практично кожен кошатник знайомий із симптомами цієї хвороби. В захворюванні такого роду, крім його безпосереднього перебігу та наслідків, є ще одна особливість – воно непомітне на початкових етапах розвитку. А якщо симптоми вже проявилися, вилікувати все набагато складніше …

        Сечокам’яною хворобою або уролітіазом називають порушення обміну речовин, що приводить до утворення піску або каменів (уролітів) в сечі. Цей процес протікає безпосередньо в сечових шляхах, нирках або самому сечовому міхурі. Справа в тому, що сеча виводить з організму продукти метаболізму, а як тільки відбувається найменше порушення в пропорції цих речовин, з них відразу ж утворюється пісок або камені (оксалати та струвіти). Недуга в такому випадку може розвиватися кілька років, а може і прогресувати досить швидко, привівши до летального результату.

       Сечокам’яна хвороба в 5 разів частіше зустрічається у котів, ніж у кішок. Це зумовлено тим, що у котів вужчий просвіт уретри та є наявний S-подібний згин сечовипускного каналу. Таким чином анатомічні особливості є важливими у виникнені цієї хвороби та впливають на її подальше протікання.

Які ж причини???

Хвороба не приходить просто так. Порушення білкового і мінерального обміну являються основним фактором у виникненні сечокам’яної хвороби у кішок. Але є і інші фактори:

  • Генетична схильність
  • Неякісна вода
  • Надмірне поїдання корму
  • Незбалансований раціон
  • Рання кастрація
  • Малорухливість
  • Ожиріння
  • Грязний лоток туалету, через що кіт змушений затримувати сечовипускання
  • Надмірна кількість протеїнів, фосфатів та кальцію

     На сьогоднішній день ні у кого не викликає сумнівів фактор вживання котами дуже малої кількості води при надто кислому середовищі сечі, що веде до активного формування  уролітів. Ці камені, які утворюються із кальцію чи фосфатів, в основному формуються у нирках або сечовому міхурі. Ось чому так часто виникає сечокам’яна хвороба у котів.

       Також побутує така думка, що сечокам’яній сприяє годівля сухими кормами. Та це цілком хибне ствердження. Згідно статистики захворіти можуть тварини, які вживають виключно натуральну їжу. Проте, найчастіше хвороба вражає котів зі змішаним типом годівлі, тобто яким одночасно згодовують і натуральну їжу і корми.

       Дане захворювання у котів має хронічний характер. Процес утворення каменів триває не один місяць, а як правило кілька років. Про наявність великих каменів можна не знати, але пісок та дрібні камінці часто закупорюють сечовивідні шляхи та утруднюють сечовипукання.

Найпоширенішими симптомами сечокам’яної хвороби є:

  • Порушення та болючість сечовипускання

Кіт перестає випорожнятись у свій лоток, а робить це де попало, тварина відчуває сильну біль, про що говорить жалісне мявкання, сечі виділяється мало, та в ній помітні домішки крові, хибні позиви, часте сечовипускання, наявність в рідині піску.

  • Запальний поцес

Звичайно ми не побачимо, як рухається пісок по уретрі, викликаючи подразнення, але ми можемо спостерігати активне вилизування зовнішнього статевого отвору, температура як правило буде підвищена, а за добу ваш улюблинець буде цілком апатичний, без апетиту.

  • Закупорка сечовивідних шляхів

Тварина відчуває позиви до сечовипускання, часто приймає відповідну позу, але випорожнення не відбувається, кіт починає сильно мяукати.

  • Твердий великий живіт

Неможливість сечовипускання веде до переповнення сечового міхура, коли сеча застоюється, починається інтоксикація організму, кіт стає знову апатичним та перестає їсти, потім починається рвота, а температура тіла різко знижується.

 

        При виявленні будь-яких симптомів хвороби у вихованця не намагайтеся займатися самолікуванням! Ви лише втратите дорогоцінний час. Обов’язково покажіть тварину ветеринару.

         У кожному випадку лікування підбирається індивідуально, враховуючи стать, вік, вид тварини, ступінь ураження, наявність супутніх захворювань, і обов’язково має спиратися на детальну діагностику.

       Найбільш правильним підходом до проблеми сечових каменів є профілактика цієї патології. З цією метою покращують умови годівлі та напування тварини. Уникають тривалого використання одноманітних продуктів, багатих солями (риба, молоко, різні морепродукти, мінеральні добавки і т.д.), а також жорсткої питної води. Раціон збагачують вітамінами, а при годуванні вихованця сухими кормами використовують корми з позначкою «для кастрованих тварин» або «для профілактики сечокам’яного захворювання».

 

Posted in Без категорії | Коментування вимкнено